«Анна Кареніна» Л.
М. Толстого роман з дуже широким і поглибленим охопленням дійових осіб і подій,
вмістивши в собі і ввібравши цілу добу російського життя. Головною героїнею все
одно залишалася Анна - трагедія
життя цієї молодої, енергійної, неординарної жінки з вищого світу, яка зробила
спробу піти тим прямим шляхом, який підказувала їй її відверта, чесна натура, і
яка через те загинула (наважилася на самогубство). Чоловік Анни - натура
черства, подібна до канцелярської машини (живої душі в нього навіть не
відчувається; тим більше немає такого «таланту до любові», яким щедро наділена
Анна).
Однак
і в своєму палкому коханні до Вронського Анна теж не знаходить щастя, адже і в
душі Вронського і в його життєвих поглядах немає тієї широти, яка допомогла б їй
справитися з тими тяжкими випробуваннями, що їй судила доля, поряд з історію
взаємин Анни Кареніної і Вронського у романі подано й іншу сімейну пару -
Левіна й Кітті.
В
«Анні Кареніній» переважають настрої напруженої тривоги й глибокого
внутрішнього неспокою, що виявилося і у самій композиції та сюжетній лінії
твору, і в деяких інших його моментах
Болконскі
і Ростова - це сім'ї, яким симпатизує
Толстой. З них виходять Марія та Андрій Болконський, Наташа - улюблені герої
письменника. Члени цих сімей були підвернені письменником трьом основним
випробуванням: світського життя, любові, війні. Сім'ї показані не у відриві від
навколишнього світу, але в тісному поєднанні з ним і контактами між собою. Саме
таким чином Толстой розкриває «думку сімейну». У сім'ї Ростових було прийнято
не бояться висловлювати свої почуття: плакати, закохуватися. Це була одна з
найбільш гостинних родин у Москві. Вона проявляється в чуйності, уваги,
серцевої близькості. У Ростові все щиро, йде від душі. У цій родині панують
привітність, гостинність, зберігаються традиції і звичаї російського життя.
У
сім'ї Болконських не прийнято плакати, тут не люблять гостей, все
підпорядковано розуму. Це стародавній аристократичний рід. Крім кровних уз,
членів цієї родини пов'язує ще й духовна близькість.
Толстой
завжди підтримував принципи добрих сімейних стосунків, щасливого родинного життя,
спокійного дитинства. Анну він не осуджує тому, що її сім'я не була щасливою.
Вона не кохала свого чоловіка, а той взагалі думав тільки про себе. Кареніна
тішила думка про те, що світ захоплюється його красунею-дружиною, що в нього
підростає син. Але цікавитися їхнім життям було не в його правилах. Вимога
розлучення явилася для нього несподіванкою, а не наслідком його ставлення до
інших. Він нічого не помічав, адже нічого не хотів бачити. Анна не могла
залишатися у цьому ворожому для неї світі, тому намагалася витягти з нього і
Вронського. Проте розваги у світських колах виявилися для нього важливішими за
кохану жінку. Трагедія Анни полягала у її благородному характері. Вона вірила в
можливість шлюбу з коханим чоловіком. Ця віра стала сенсом її життя, але нічого
не змогла змінити. Втрата Вронського як духовно близької людини, презирливий
осуд світу за її поведінку - усе це важким тягарем навалилося на Анну. І ця
тендітна жінка зламалася, вона не змогла жити так далі.
Тема людської долі, сімейних стосунків та
особистого щастя була актуальна у всі часи. Саме тому роман Толстого "Анна
Кареніна" цікавий і зараз.
|