Герой повісті Івана Нечуя-Левицького
«Кайдашева сім'я»,
який мені найбільше сподобався
Читаючи повість І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я», я
познайомилася з героями, які дуже майстерно змальовані на її сторінках:
трудівник Омелько Кайдаш, прохана Маруся Кайдашиха, суворий Карпо, веселий та
лагідний Лаврін, гарна й бриклива Мотря. Але більше за всіх мені сподобалася
красуня Мелашка.
«Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна,
гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгобраза, повновида, з тонким
носиком. Щоки червоніли, як червонобокі яблучка, губи намальовані, веселі,
тонкі чорні брови, густі-прегусті, як шовк», — ось як привабливо описує Мелашку
автор. Але не тільки зовні була вона красивою. «Мелашка була з поетичною душею,
з ласкавим серцем». І не дивно, що саме в Мелашку закохався лагідний Лаврін.
Як до наймички, ставилася Кайдашиха до Мелашки, загадуючи
їй важку роботу, та ще лаяла і кривдила її. Тут Мелашка і зрозуміла, що живе не
в матері, а в свекрухи, «що рідна мати і б'є, та не болить, а свекруха словами
б'є гірше, ніж кулаками». Мелашці хотілося піти до матінки та виплакати сльози,
але люта свекруха і туди її не пускала. «Така нудьга мене бере, що, здається,
якби я зозулею полетіла, то ліси посушила б своїми сухотами і зелені луги
сльозами залила». Але не тільки через свекруху плакала Мелашка. «В хаті гризла
свекруха, в сінях та надворі стерегла її Мотря». Мотря не любила Мелашку, все
зачіпала її і ставилася до неї недобре ще й через те, що Мелашка жила в одній
хаті з Кайдашихою.
Не могла звикнути чуйна Мелашка до таких обставин, і як
тільки сталася нагода і Мелашка потрапила до Києва, де не було ні лютої
свекрухи, ні Мотрі, вона вирішила залишитись там і стати за наймичку в чужої
людини. Але в Києві, де не було Мотрі і свекрухи, не було й Лавріна. І Мелашка
розуміє, що не тільки вона сумує за коханим, а й він за нею теж побивається.
Так і повернулася вона додому. Meлашчина втеча трохи примирила її зі свекрухою, а Мотрі вона більше не
змовчувала. Але й тепер, в умовах родинної колотнечі, Мелашка далеко
стриманіша, ніж Мотря. Вона сама ніколи її не зачіпала, а тільки захищала свою
людську гідність.
На образі Мелашки автор показав, як умови
дрібновласницького побуту нівечать душі хороших людей, роблять їх жорстокішими,
грубішими, егоїстичнішими.
|