Значення п'єси «Мина Мазайло» М. Куліша в наші дні - Литература - Каталог файлов - ShpargalokNet
Среда, 07.12.2016, 8:16:21
Приветствую Вас Гость | RSS

ShpargalokNet

Каталог файлов

Главная » Файлы » Литература

Значення п'єси «Мина Мазайло» М. Куліша в наші дні
04.03.2011, 7:35:30

КУЛІШ МИКОЛА

(1892-1942)

Народився у с. Чаплинка на Херсонщині. Навчався а Олешківському міському училищі, приватній гімназії, на історико-філологічному факультеті Одеського університету (не закінчив), в Одеській школі прапорщиків. Підчас Першої світової війни перебував на фронті. З 1918 р. — голова міськвиконкому Олешок, голова місцевої ради. З 1922 по 1925 р. працював інспектором наросвіти, 1925 р. переведений до Харкова. Брав активну участь у літературному житті міста, з 1926 р. став президентом організації письменників ВАПЛ1ТЕ. Тісно співпрацював із театром «Березіль» Леся Курбаса. У 1934 р. був репресований, засланий на Соловки і розстріляний там 1942 р.

Драматург. У своїх п'єсах зображував сучасне життя України із всіма його складностями та суперечностями, висміював недоліки суспільного життя. Твори Куліша були новаторськими за змістом. Найвідоміші із них: «97» (1924), «Народний Малахій» (1927), «Мина Мазайло» (1929), «Патетична соната» (1929), «Маклена Траса» (1933).

 

Значення п'єси «Мина Мазайло» М. Куліша в наші дні

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей;

Я питаю в книжок, роззираюсь

на кожній сторінці.

Де той рік, де той місяць,

той проклятий тиждень і день,

Коли ми, українці, забули, що ми українці?..

В. Баранов

Вже більше як сімдесят років минуло з часу написання п'єси «Мина Мазайло», неодноразово мінялись наші орієнтації, смаки, з'явилися нові конфлікти, нові рівні мислення, та тільки п'єса «Мина Мазайло» М. Куліша не лишилась «комедією лише для наших дідусів і бабусь». За винятком чисто часових дрібниць, прив'язаних до конкретного побуту доби, все в ній звучить надто актуально.

Та що вже й казати про актуальність! От взяти хоча б мене. Прочитавши п'єсу і добре осмисливши її, я дійшла висновку, що до кожного з дійових осіб знайдуться прототипи у сучасному житті (та ще й не один!), серед моїх знайомих. А в одному з персонажів навіть пізнаю себе! І за прикладом ходити далеко не треба. От взяти хоча б мого дядька з Росії. Кожного року він приїздить до нас і розповідає нам «правду про українців». Говорить, що Україна така-сяка, бідненька, і нічого в ній зроду не було і не буде, що хліб у нас дорогучий куди там до житниці Європи казки! Що Росія без України проживе, а от Україна без Росії — просто нікуди, що ми, хохли, такі-перетакі; абсолютно безсоромно відібрали в них Крим, що обсіли нас з усіх боків кляті ідеологи і дурять нам навмисне голови, і що Шевченко — увага! — був багачем і такі гроші мав за свої вірші, що нам і не снилось! Ну чиста тобі тьотя Мотя, тільки чоловічого роду. Якої все-таки він про нас «високої» думки. Неприємно, звичайно, але правди ніде діти.

А ось вам іще одна «історія з життя». Розмова двох дівчат, яку я особисто спостерігала: «Ты знаешь, ко мне друг из России приехал. Такой прикольный! Сидим мы с ним, смотрим украинский канал, а там же

все на украинском — ну ты знаешь. Он же ничего не понимает, да как начнет кричать: «Что это за дурной канал такой, и язык у вас какой-то дурацкий. Переключи!» А я с него смеюсь. Такой прикольный вообще!» Ну, скажіть, чим не сучасна Рина!

Господи! Невже ж і краплі гордості в українців не залишилось, невже ж не зачіпають вас за живе справді прикрі, образливі слова?

Українці мої! То вкраїнці ми з вами чи як? Прокиньтеся ж нарешті, сліпі, глухі, несвідомі Мини Мазайли, допоки ви принижуватись будете, допоки ганьбитимете Україну? Чого чекаєте ви? Шани чужинця? Ні, «в ваш слід він кине лише сміх погорду». Зрозумійте це нарешті. Не забувайте свого коріння, національних традицій, рідної мови, культури. Без всього цього людина не існує, не живе.

Ти молився мовою старшого брата,

Так встань же з колін,

і державність свою відроди...

Досить скиглити! Необхідно вкрай переосмислити своє життя, змінити стереотипи мислення, відчути себе повноцінними людьми, не гіршими за інших, бо є нам чим пишатися. Подумайте про той духовний зв'язок, який існує між людиною і її рідною землею. Відчуйте його.

Українці мої! Дай вам Боже

і щастя, і сил,

Можна жити й хохлом, і

не зникне від того хлібина.

Тільки хто ж тоді небо

нахилить до ваших могил,

Як не зраджена вами,

зневажена вами Вкраїна?!

 

Категория: Литература | Добавил: Cherry
Просмотров: 1095 | Загрузок: 0 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Меню сайта
Форма входа
Категории раздела
География [6]
Биология [26]
Математика [4]
Химия [6]
Физика [12]
Литература [45]
Зарубежная,украинская
История [4]
История Украины и Всемирная история
Художня культура [5]
10 клас
Правознавство [3]
Українська мова [5]
Людина і суспільство [4]
Наш проект (11 класс) [5]
Дизайн помещения
Поиск
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 407
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0