Чіткого й такого, щоб визнавалося економістами всіх теоретичних шкіл і

напрямів, визначення сутності грошей не існує. Походження грошей пояснюється як результат угоди між людьми, які переконалися в тому, що для пересування вартостей в обміні товарів необхідні спеціальні інструменти. Ця ідея щодо грошей як угоди

безроздільно панувала аж до кінця XVIII ст. Суб’єктивно-психологічний

підхід до походження грошей є присутнім у поглядах і багатьох сучасних

західних економістів. Так, П. Самуельсон визначає гроші як штучну

соціальну умовність.

               Відповідно до еволюційної концепції походження грошей, історія їх

виникнення є результатом розвитку суспільного поділу праці, обміну,

товарного виробництва. Аналіз історичного процесу розвитку обміну і форм

вартості дає можливість зрозуміти, як із загальної маси товарів

виокремився один товар, що почав виконувати роль грошей і спеціальним

призначенням якого стала роль загального еквівалента.

               Більшість західних економістів — дослідників питання теорії грошей —

виводять їх сутність з того, які функції виконують гроші. При цьому

констатують: грошима може бути все, що визнається людьми за гроші і

виконує їх функції.

               Стосовно сутності грошей економічні теорії можна поділити за рядом

напрямів.

               Металістична теорія грошей (набула розвитку ще на зорі капіталізму — у

XVI—XVII ст.) ототожнює їх із благородними металами. Прихильники цієї

теорії визнають лише ті функції грошей, для виготовлення яких потрібні

металеві гроші: міра вартості, засоби створення багатства і світові

гроші.

               Основна ідея номіналістичної теорії грошей полягає в тому, що вони не

мають товарної природи, а є умовним знаком, цінність якого визначається

державою і не залежить від металевої субстанції.

               Кількісна теорія грошей (заснована ще XVII ст. в Англії і Франції) стверджує, що вартість грошей обернено пропорційна до їх кількості; за грошима визнається лише функція засобів обігу.

               Відповідно до марксистської концепції гроші є товар, що стихійно виділився з маси всіх інших товарів і виконує роль загального еквівалента. Гроші, таким чином, є суспільною формою обліку затрат праці товаровиробників. Подібний облік здійснюється в безупинному, щоденному стихійно-ринковому процесі, в якому відбувається обмін товарів.

     Трактування  і зміст функцій  грошей

               Гроші — необхідна форма руху товарів. Функції грошей, будучи проявом їх

сутності, обслуговують ті певні відносини, в які вступають товаровиробники в процесі обміну товарів. 

               Серед сучасних економістів Заходу існує кілька думок щодо тлумачення функцій грошей, їх кількості, але практично однозначно визнаються три їх функції: гроші — це засіб обігу; засіб створення багатства (нагромадження), міра вартості (масштаб цін, розрахункові гроші). Крім цих функцій, називають також засіб платежу і світові гроші.

Надаючи форму ціни іншим товарам, самі гроші не мають ціни: вони не можуть у собі, у власній споживчій вартості виражати свою вартість. Вартість золота як грошей

виражається в споживчій вартості інших товарів. Оскільки золото обмінюється на найрізноманітніші товари, його відносна вартість довгий час одержувала безкінечний ряд виразів у різноманітних товарах.

               Функцію міри вартості гроші виконують як уявні в думках, тобто ідеальні

гроші. Ціна є грошовим виразом вартості, але вона може виявитися і чисто

ірраціональною, тобто якщо не виражає вартість. Наприклад, неопрацьована

земля не має вартості, але ціну має.

               Як вираз вартості ціна не обов’язково повинна кількісно відповідати вартості товарів. Більше того, така відповідність є винятком. Ціни товарів коливаються навколо вартості залежно від співвідношення попиту і пропозиції. Вони можуть перевищувати вартість або падати нижче за неї. Такий рух цін неминучий за умов стихійного товарного виробництва.

               У зв’язку з функціонуванням грошей як міри вартості виникає необхідність

фіксації визначеної грошової одиниці, що служила б основою для порівняння цін різноманітних товарів. 

               Поява грошей означає зміну форми обміну. За таких умов товар спочатку

продається за гроші, а потім на виручені гроші товаровиробник купує

інші, необхідні йому товари.  Тут гроші відіграють роль посередника обміну. Товарний обмін набуває форми товарного обороту, а гроші виконують функцію засобу обігу.

               Можливість заміни грошового товару знаками, символами вартості (неповноцінні монети і паперові гроші) випливає з самого характеру функції грошей як засобу обігу. У цій функції гроші відіграють миттєву роль. Вони потрібні лише як засіб купівлі інших товарів. Необхідно тільки, щоб грошові знаки мали суспільну значимість. Оскільки паперові гроші випускає держава, що встановлює курс у законодавчому порядку, паперові гроші, як правило, мають силу тільки всередині окремих держав.

               Гроші досить поширені як засіб платежу і поза сферою товарного обігу, як-от при виплаті заробітної плати, при оплаті всякого роду кредитних зобов’язань. Взагалі у всіх тих випадках, коли гроші виступають не як прямий посередник руху товарів, а

самостійно обертаються, переходячи з рук одного власника до рук іншого, вони функціонують як засіб платежу. Але функція грошей як платіжного засобу має свої особливості. При функціонуванні грошей як засобів обігу товар спочатку реалізується на ринку як вартість і лише після цього він може надійти в сферу споживання і використовуватися як споживча вартість, тобто реалізація вартості передує реалізації споживчої вартості. 

               У світовому обороті гроші функціонують насамперед як загальний засіб платежу і загальний купівельний засіб, причому перша функція переважає. Це пояснюється тим, що світова торгівля є значною мірою оптовою. Крім того, у світовому обороті гроші функціонують як суспільна матеріалізація багатства, оскільки останнє може вільно мігрувати з однієї країни в іншу у формі еквівалента — золота.

     Закони грошового обігу. Інфляція

               Залежно від специфічної природи грошей і тих функцій, що вони виконують, діють відповідні закони грошового обігу. Основними елементами грошового обігу виступають: товарна маса, що перебуває в обігу; рівень цін на товари; швидкість обороту грошей. При цьому не рівень цін на товари залежить від кількості грошей в обороті, а навпаки, кількість грошей, що перебуває в обігу, залежить від рівня цін. Крім того, не швидкість обігу грошей залежить від їх кількості, а кількість грошей залежить від швидкості обігу.

               Завдяки функції грошей як засобу платежу стала можливою поява кредитних грошей. Це відбувається у разі, коли боргові зобов’язання стають засобами обігу і платежу. Число видів кредитних грошей постійно зростає. Поряд із банкнотами, чеками останнім часом широко практикуються кредитні картки.

         Інфляція: сутність,  причини

               Виконуючи функції міри вартості, засобу обігу і засобу зберігання вартості, гроші відіграють важливу роль у ринковій економіці: вони обслуговують кругообіг ресурсів, товарів і доходів. 

               За умов інфляції реальна вартість грошей різко падає і зберігання багатства у вигляді грошей втрачає економічний смисл. Явище інфляції відомо здавна. У суспільному розумінні інфляція — це знецінювання грошей через те, що кількість грошових знаків, які перебувають в обороті, перевищує суму товарних цін. 

               Основними причинами інфляції є: диспропорції в народному господарстві — між нагромадженням і споживанням, між попитом і пропозицією, між доходами і витратами держав; монополістичні тенденції в економіці і панування монополій; руйнація золотого стандарту; надмірне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу; нестабільна економічна політика. Для України притаманні всі перелічені причини, особливо відсутність дійової економічної політики. Можна навіть стверджувати, що економічна політика в період галопуючої інфляції 1992—1994 рр. зовсім була відсутня. До чинників, що стимулюють інфляцію, належать: значні військові витрати, великі витрати на управління, незбалансованість інвестиції, тотальне одержавлення, наявність великої кількості посередників.

               Інфляція, як правило, призводить до негативних соціально-економічних наслідків: дезорганізує внутрішні і зовнішні зв’язки, викликає кризу державних фінансів, сприяє інтенсивному підвищенню цін практично на всі товари, що знижує життєвий рівень населення, знецінює трудові заощадження, негативно впливає на процес товарного обміну, послаблює мотивацію високопродуктивної праці, посилює соціальну і політичну напруженість у суспільстві.

   Основні напрями боротьби з інфляцією:

-       Вилучення зайвих грошових знаків з обігу. Такий метод оздоровлення

грошового обігу називається дифляцією.

-       Проведення нуліфікації, коли знецінені грошові знаки анулюються, а

замість них здійснюється емісія (випуск нових).

-       Девальвація, тобто зниження обмінного курсу грошової одиниці однієї

держави стосовно грошової одиниці іншої.

-       Повернення до попередньої купівельної спроможності грошових знаків, так

звана ревалоризація.

                    Еволюція грошей

               Еволюція грошей являє собою двоєдиний процес: зв’язок усієї грошової змінюваної системи з її металевою основою; різний ступінь і різні напрями розвитку окремих функцій грошей та їх конкретних форм.

               За сучасних умов грошима служать не золоті, а кредитно-паперові гроші. Чому це відбулося? Звичайно золото і сьогодні не втратило спроможність виконувати функцію міри вартості, оскільки воно не загубило своїх властивостей. Але відбулися важливі зміни в зовнішніх умовах функціонування золота як грошей.

               Під час Першої світової війни золото остаточно зникло з обігу. Це було першим етапом демонетизації золота. У багатьох країнах припинився розмін банкнот на золото. Це відбувалося шляхом впровадження золото злиткового стандарту. Потім був уведений золото девізний стандарт (грошова система, за якої банкноти розмінюються на девізи, або іноземну валюту). У 30-х роках вільний розмін банкнот на золото був припинений у всіх капіталістичних країнах і більше не відновлювався.

               Зміни торкнулися і функції грошей як засобу нагромадження. Вони перестали виконувати роль стихійного регулятора грошової маси в обігу. Це можна пояснити тим, що при обігу нерозмінних грошових знаків золото не може автоматично перейти зі скарбу безпосередньо в обіг. Це було можливе лише при золотому стандарті. Сьогодні золото продовжує виконувати функцію скарбу, але в обмежених масштабах, хоча за умов економічної і політичної нестабільності золото виступає як скарб, своєрідний страховий фонд держави і приватних осіб, оскільки золоті резерви гарантують державам, приватним особам відносну економічну незалежність. Тому державні і приватні золоті запаси виступають як загальне багатство. На ринках золота відбувається розмін кредитних грошей на золото. Величезні масштаби нагромадження останнього — підтвердження його ролі як засобу утворення скарбів. Кредитні і паперові гроші не можуть виконувати цю функцію, оскільки не мають власної вартості. Але їм притаманна представницька вартість, тому ці гроші виступають у ролі функції засобу нагромадження. В умовах товарного виробництва даний засіб має грошову форму та обслуговує процес відтворення (виробництво, розподіл, обмін, споживання).