Атмосферний тиск

               Гази, як тверді й рідкі тіла, мають масу і вагу. Під дією сили тяжіння верхні шари повітря в земній атмосфері тиснуть на нижні шари. Цей тиск за законом Паскаля передається в усіх напрямах. Найбільше значення цей тиск, який називається атмосферним, має біля поверхні Землі. Він обумовлений вагою всього стовпа повітря від поверхні Землі до межі атмосфери. Атмосферний тиск експериментально виявив у XVІІ ст. італійський учений Еванджеліста Торрічеллі.

               На рівні моря атмосферний тиск дорівнює приблизно 10⁵ Па, зі збільшенням висоти над рівнем моря атмосферний тиск зменшується.

               Тиск  10⁵ Па чинить водяний стовп висотою 10м або стовп ртуті, висотою 760мм. Якщо у рідку ртуть опустити трубку, в якій створено вакуум, то ртуть під дією атмосферного тиску підніметься в ній на таку висоту, при якій тиск стовпа рідини стане рівним зовнішньому атмосферному тиску на відкриту поверхню ртуті. При зміні атмосферного тиску змінюється висота стовпа рідини в трубці. Це дає можливість використовувати таку трубку як прилад для вимірювання атмосферного тиску – ртутний барометр.

Умови плавання тіл

               На тіло, що міститься в рідині чи газі, у звичайних умовах діють дві протилежно напрямлені сили: сила тяжіння та Архімедові сила. Якщо сила тяжіння за модулем перевищує Архімедові силу, то тіло опускається вниз – тоне. Якщо модуль сили тяжіння дорівнює модулю архімедової сили, то тіло може перебувати в рівновазі на будь-якій глибині.

               Якщо архімедова сила за модулем переважає силу тяжіння, то тіло піднімається вгору – випливає. Випливши, тіло частково виступає над поверхнею рідини; об’єм зануреної частини плаваючого тіла такий, що вага витісненої рідини дорівнює вазі плаваючого тіла.