СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ
Словосполучення — одна із синтаксичних одиниць, що складається з
двох або більшої кількості повнозначних слів. Слова у словосполученні пов'язані
підрядним зв'язком: одне з них головне, інші — залежать від нього.
За характером головного слова словосполучення
поділяються на іменні(головне слово — іменник, прикметник, займенник або
числівник: ввічливийхлопець,
цікавий для всіх, кожен з нас,
четвертий зліва), дієслівні(співати в хорі, загорілий на сонці, прислухаючись до порад) таприслівникові (набагато зручніше).
Словосполучення, до яких входять два самостійні
слова, називаютьсянепоширеними (гарна картина, дуже корисний, читати вголос).
Поширене словосполучення об'єднує в собі більше двох
самостійних слів(гарний день золотої осені, дуже корисний для здоров'я,
читати вголос казку).
Словосполучення точніше і повніше, ніж окреме
слово, називає предмети, дії, ознаки. Порівняйте:
книжка — цікава книжка — дуже цікава книжка про польоти в космос;
читати — щодня читати газети.
Словосполучення не виражає думки, не має
інтонаційного оформлення. Воно, як і слово, служить матеріалом для побудови
речень.
Зв'язок між словами у словосполученні виражається
за змістом і граматично(зелене листя, а не, скажімо, "зеленої" листя; розв'язати задачу, а нерозв'язати "задач") або тільки за змістом (наполегливо працювати). Тільки за змістом пов'язуються з головним ті залежні
слова, що не мають здатності змінюватись (прислівники і дієприслівники), а
також неозначена форма дієслова.
Не належать до словосполучень однорідні члени речення,
сполучення самостійного і службового слова (перед концертом, проти вітру, тільки недавно), складені форми частин мови (більш, виразний, будуть розповідати), а також підмет і присудок як граматична основа речення (Діти граються; Фільм прекрасний).
Послідовність
розбору словосполучення
1.
Речення з
аналізованим словосполученням.
2.
Вказати головне
і залежне слово (поставити питання).
3.
Вказати спосіб
поєднання залежного слова з головним.
4.
Визначити вид
словосполучення за головним словом.
5.
Накреслити схему
будови словосполучення.
6.
РЕЧЕННЯ
Речення — синтаксична одиниця, що виражає думку про
реальні, бажані, можливі явища дійсності, відзначається смисловою та
інтонаційною завершеністю. Характерною особливістю речення є наявність у ньому
граматичної основи — одного або двох головних членів.
Речення
класифікується за різними ознаками.
1.
За метою
вживання речення бувають:
1.
розповідні:Цього
року сніг випав аж наприкінці грудня;
2.
питальні: Чому ми так бездумно тягнемося до
чужого? (Із газети).
3.
спонукальні: Сміливо ж, браття, до праці
ставайте!(Грінченко).
2.
За емоційністю
висловлювання:
1.
неокличні: Мені дуже подобається рання осінь.
2.
окличні: Яка чудова пора – рання осінь!
3.
За кількістю
граматичних основ:
1.
прості (з однією
граматичною основою): На
Запоріжжісклалася залізна військова дисципліна (Із журналу).
2.
складні (Із
двома або більшою кількістю граматичних основ): Цідять морок маленькі вікна, хмурятьсявогкі кутки, гнітить низька стеля, і плачезажурене серце (Коцюбинський).
4.
За характером
граматичної основи:
1.
двоскладні (з підметом
і присудком): Максим здивовано зупинився (В. Кучер).
2.
односкладні (з
одним головним членом): Літо.
Світає вже о третій годині.
5.
За наявністю
другорядних членів:
1.
непоширені (без
другорядних членів): Шумлять
доші. Вечір. Гримить.
2.
поширені (із другорядними
членами): Ідуть холодні дощі. Зимовий вечір.
Назаході безперестанно гримить.
|
ПОНЯТТЯ ПРО ДІЄПРИСЛІВНИК
Дієприслівник — це особлива
незмінювана форма дієслова, яка, як видно з
самого терміна, об'єднує граматичні ознаки дієслова та прислівника:прийшовши,
хитаючись. Як і дієслово, дієприслівник називає дію (або стан), але
не основну, а додаткову. Дія, названа дієприслівником, виконується тим же
суб'єктом, що й основна дія, названа дієсловом-присудком: іде,
озираючись; сказав, не подумавши.
Примітка
Речення, у яких дії, позначені дієсловом-присудком та дієприслівником,
виконуються різними суб'єктами, побудовані неправильно:
Повернувшись додому, уже зайшло сонце. Оглядаючи околицю села, туристів
зацікавили руїни старовинного замку.
Як і інші форми дієслова, дієприслівник має граматичне значення
недоконаного (що роблячи? — читаючи) або доконаного (що
зробивши? — прочитавши)виду.
Спільні ознаки з прислівником:
1.
незмінюваність;
2.
залежність від дієслова, що
виявляється у синтаксичній ролі обставини:
Жайворонок, співаючи, ніби висить на невидимій нитці (Яновський).Висить (коли?) співаючи.
ТВОРЕННЯ ДІЄПРИСЛІВНИКІВ
НЕДОКОНАНОГО І ДОКОНАНОГО ВИДУ
Дієприслівники недоконаного виду утворюються від основи дієслова
теперішнього часу (3-ої особи множини) за допомогою суфіксів:
від І дієвідміни — -учи (-ючи),
від II дієвідміни – ачи (-ячи):
нес[уть]+учи –> несучи,
малю[ють] + ючи –> малюючи,
нос[ять] + ячи –> носячи,
стеж[ать] + ачи–> стежачи.
Дієприслівники доконаного виду утворюються від основи неозначеної форми
дієслова за допомогою суфіксів -ти (коли основа закінчується
приголосним звуком) або -вши (коли у кінці основи є голосний
звук):
Прибіг[ти] + ши –> прибігши,
Дописа[ти] + вши –> дописавши.
У дієприслівниках, утворених від дієслова на -ся (-сь) після
твірних суфіксів майже завжди вживається суфікс -сь (суфікс -ся трапляється
лише у віршованих текстах):
змагаються + учи –> змагаючись,
задуматись + вши –> задумавшись.
Примітка
У процесі утворення дієприслівників в основі дієслова може відбуватися
чергування о/і: перемогти –> перемігши
ДІЄПРИСЛІВНИКОВИЙ ЗВОРОТ
Дієприслівник, як і інші форми дієслова, може мати залежні від нього
слова:
Вихопившись (куди?) на узвишшя, кінь розкотиста заіржав, радуючись (чому?)молодій
своїй силі (В. Чемерис). Дієприслівник разом із залежними від нього
словами утворює дієприслівниковий зворот, який у реченні виконує роль
поширеної обставини.
В усному мовленні дієприкметниковий зворот відділяється від решти
компонентів речення паузами, а на письмі — комами:
Іноді туман на озері розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду (Леся
Українка). Літа не минули, лиш, втомившись жаром палким, на хвилину
заснули(Лепкий). Вертаючись додому, Юхим з греблі побачив
сина (Головко).
Примітка
1.
Відокремлюються і одиничні
дієприслівники (без залежних слів):Гуркочучи, проїхала колона вантажних
машин.
2.
Не відокремлюється одиничний
дієприслівник та фразеологізм із дієприслівником, якщо вони стоять після
присудка і відповідають на питання як?: Дівчата ішли,
співаючи; На всі запитання хлопець відповідав не моргнувши оком.
НАПИСАННЯ ДІЄПРИСЛІВНИКІВ
1.
У суфіксах, за допомогою яких
утворюються дієприслівники, завжди пишеться буква й.
2.
Дієприслівники з
суфіксами -учи (-ючи), -ачи (-ячи) треба відрізняти від
активних діє прикметників теперішнього часу в називному або знахідному
відмінках множини, в яких після су
фіксів -уч- (-юч- ), -ач- (-яч-) є закінчення -і: Ішли
співаючи. — Пташки співаючі. Курликаючі журавлі пролетіли над селом. —
Курликаючи, журавлі пролетіли над селом.
3.
НЕ з дієприслівниками пишеться так, як і з дієсловом, — окремо:Не
спитавши броду, не лізь у воду (Народна творчість).
Виняток становлять дієприслівники (як і твірні дієслова), що без не не
вживаються: нехтуючи, недочуваючи.
Послідовність розбору
дієприслівника
1.
Речення з дієприслівником.
2.
Аналізований дієприслівник.
3.
Вид.
4.
Синтаксична роль.
5.
Особливості вимови та
написання.
|
|